Що таке "правова війна" та як вона ведеться

Що таке "правова війна" та як вона ведеться

Главком

Останнім часом в Україні термін «гібридна війна» набув широкої популярності. Його використовують військові та невійськові експерти, політики, політичні оглядачі та навіть спортивні коментатори.

При цьому під «гібридною війною» здебільшого розуміють найбільш банальну та очевидну частину російської агресії проти України, яка по суті є нічим іншим, аніж неоголошеною війною: російські «зелені чоловічки» в Криму, «відпускники» на Донбасі та інші приклади участі російських військовослужбовців та співробітників спецслужб в військових та спеціальних операціях на нашій території.

На превеликий жаль, такий підхід не дозволяє в повній мірі усвідомити ані природи «гібридної війни», ані її проявів. Більшістю оглядачів повністю ігнорується той незаперечний факт, що «гібридна» або, як її прийнято називати в західних спеціалізованих джерелах, «неконвенційна війна», ведеться здебільшого невійськовими методами. Власне і так звана «доктрина Герасимова»(начальника Генштабу ЗС РФ) наголошує на тому, в умовах ведення сучасної «гібридної війни» невійськові способи досягнення політичних та стратегічних цілей переважають військові, і навіть приводить співвідношення застосування невійськових та військових способів в останніх конфліктах, як чотири до одного.

В свою чергу розуміння «невійськових методів» навіть в професійному середовищі часто обмежується інформаційними та інформаційно-психологічними операціями, які безперечно є фундаментальними, проте не єдиними проявами ведення «гібридної війни» невійськовими методами.

До прикладу, доктрина «необмеженої війни» або «війни без кордонів», розроблена представниками Китайської Народно-визвольної армії генералом-майором Цяо Ляном та полковником Ван Сянсуєм, передбачає ведення «правової війни», яка полягає в використанні міжнародного та внутрішнього законодавства держави з метою ослаблення її обороноздатності, протидії ї національним інтересам, підриву її економіки тощо.

Враховуючи рівень впливу РФ на українську внутрішню політику, який в останні роки сягнув фактично встановленню «маріонеткового» режиму Віктора Януковича, немає нічого дивного в тому, що значна частина регуляторних актів, що приймались українським урядом та парламентом, суперечила національним інтересам України і в той чи інший спосіб підривали нашу обороназдатність. Проте імплементація урядом Януковича ще в далекому 2004-му році міжнародних Васенаарських домовленностей є найбільш яскравим та хрестоматійним прикладом ведення «правової війни».

Отже, в 2004-му році на виконання Васенаарських домовленностей, міжнародної угоди, що здійснює контроль за експортом озброєння та товарів подівйного призначення, урядом України на національному рівні було прийнято Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, який містить відповідні вимоги до міжнародних передач товарів, що можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки, а також списки таких товарів, затверджені постановою Кабінету Міністрів від 28.01.04 № 86.

Проте, з незрозумілих причин, Кабінет Міністрів України, який в 2004 році очолював Віктор Янукович, встановив обмеження не лише на експорт, але й на імпорт таких товарів, чим фактично застосував проти України обмеження, передбачені Васенаарськими домовленностями, щодо третіх країн. Де-факто, можна говорити про режим прихованих санкцій, введених проти України власним законодавством.

Аналіз списків товарів, що можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №86 від 28.01.04, вказує, що значна частина товарів, включених Україною до цього списку, не передбачена Васенаарськими домовленностями і є в вільному цивільному обізі в інших країнах-учасниках угоди. В наслідок цього Україна в односторонньому порядку створила регуляторні перепони для імпорту значної частини високотехнологічної продукції, щодо торгівлі якою не існує жодних міжнародних обмежень. Під заборону потрапили: вимірювальні прилади, медичне обладнання, комп’ютерна техніка та навіть побутова електроніка.

Такі перепони не лише створили сприятливі умови для розвитку корупційних схем на митниці, але й вкрай негативно вплинули на технологічний розвиток України, суттєво обмеживши можливість закуповувати та виробляти високотехнологічну продукцію.

Наслідки цього шматка паперу, підписаного Віктором Януковичем, можна порівняти з зброєю масового враження. За ці 12 років Україну залишили всі підприємства, які використовують в своїй діяльності високотехнеологічні компонент. Завезти комплектуючі стало не просто неможливо, за їхній імпорт, виробництво або просто володіння була встановлена кримінальна відповідальність до 10 років позбавлення волі, закріплена ст. 359 Кримінального кодексу України.

Особливо гострою проблема стала після початку війни на Сході. Сотні українських волонтерів в перші місяці війни стикались з тим, що куплений в звичайному мисливському або туристичному магазині в Польщі, Литві або Німеччині цивільний оптичний прилад, радіостанція, GPS-трекер при перетині українського кордону перетворювався в кримінальний «спеціальний технічний засіб».

Після чисельних публічних звернень волонтерів до уряду та Президента практика затримань та вилученнь приладів, що йдуть на потреби фронту, щоправда, припинилась, проте вносити зміни в законодавство так ніхто і не став. В цьому немає нічого дивного. Після підписання угоди про Асоціацію з ЄС, Україна має всі шанси стати новим виробничим цехом Європи, але цього не станеться, поки за ввезення звичайного мобільного телефона в розібраному стані можна отримати 10 років в’язниці. Такий стан речей влаштовує Російську Федерація, яка, зогляду на ситуацію, все ще зберігає достатній вплив на українську політику.

посмотреть на Главком