Історія дня: Більшовицьке гасло про коня, що стало тостом

Історія дня: Більшовицьке гасло про коня, що стало тостом

ДеПо

20 вересня 1919 року газета "Правда" вперше надрукувала гасло "Пролетарий, на коня!" який згодом перетворився на тост

Події передував так званий "рейд Мамонтова" в серпні-вересні 1919 року - рейд білогвардійської кінноти генерал-лейтенанта Костянтина Мамонтова по тилах Південного фронту під час громадянської війни в СРСР.

Четвертий Донський корпус Мамонтова складався з трьох кавалерійських дивізій і кавалерійського полку - 9 тисяч багнетів і шабель. Прорив був здійснений 10 серпня, а несподіваний удар добірних військ забезпечив швидке просування білогвардійців на Тамбов.

Рейд, який тривав 40 днів, завдав великої шкоди і створив додаткові труднощі Червоній Армії. Боротьба з військами Мамонтова ще раз показала особливість значення кінноти в маневрених умовах громадянської війни.

Взагалі, кавалерія в часи Громадянської війни дуже часто грала вирішальну роль в боях. Її рухливість, здатність завдавати удари не тільки шаблею або списом, а й "ходити конем", створювати несподівані важкі ситуації для противника з тилу, приводили противника в стан повного морального розладу.

Комісар з військових справ Лев Троцький звернувся до партії, робітничого класу і селянства із закликом брати участь у створенні червоної кінноти для боротьби з внутрішньою і зовнішньою контрреволюцією. Популістське (бо добре вміти їздити на коні могли селяни, а пролетарії, себто робочі, на конях сиділи тільки уві сні) гасло підтримали і Ленін і партія, і скоро всю радянську країну заліпили плакатами із зображенням військового вершника із шаблею наголо.

Як наслідок, було створено низку кавалерійських з'єднань, а потім - 1-й і 2-й Кінні армії, переважно з малоземельного козацтва.

Згодом, невідомо як, але гасло трансформувалося у тост, яким і досі завершують посиденьки. Можливо, це зробили самі козаки, бо в них і раніше була приказка для останнього тосту: "коню в морду", що значило – не допити свою чарку і залишками плеснути коню на морду. Казаки вірили, що тварина таким чином запам'ятає запах і принесе свого пораненого вершника туди, де варять самогон. Тобто, винесе з поля бою.

посмотреть на ДеПо