"Ми ще не вибороли незалежності, а тільки здобули право на цю боротьбу"

Gazeta.ua

 Дуже легко зняти зараз 20 філь­­мів і створити 100 вистав про АТО. Але чи будуть вони творами мистецтва? А не ура-патріотичною шароварщиною, подібною до радянських стрічок про партизанів, каже київський режисер Сергій Лисенко, 51 рік. Відомий фільмом "Кінець канікул", в якому Віктор Цой зіграв свою другу роль у кіно. Разом із музикантом Сергієм Фоменком розмірковують, чого чекати від українських митців 2016-го.

 За останні два роки українці пережили дуже травматичний досвід. Він має переплавитися і прийняти якісь форми, продовжує ­Сергій Лисенко. У серпні був на прем'єрі вистави "Котел" за п'єсою Марії Старожицької. Спектакль присвячений трагічним подіям під Іловайськом у серпні 2014-го. Поставив його Євген Степаненко. Це перша п'єса про війну, особисті переживання наших хлопців. Вона гостра, трагічна й позитивна одночасно. Євген народився в російському Санкт-Петербурзі, але вже довго живе в Україні. Працював у госпіталі, хоча за фахом режисер. Чув також про цікавий театральний проект "Театр переселенця" драматурга Наталії Ворожбит, створений за гроші німецького посольства (у виставі грають справжні переселенці з окупованого Донбасу. "ГПУ"). Дуже прикро, що Міністерство культури досі не займається такими проектами. Традиційний театр з величезною люстрою над головами має поступитися сучасному. З постановками на актуальні проблемні теми.

Фільми радить знімати не лише фестивальні, а й масові.

 Головний успіх режисера черги в кінотеатри. Кіношники зараз мають думати про українського глядача. А не про купку західних кіноестетів у журі Канн чи Берліна. Чекаю стрічки, що спробує осмислити наш час, стан суспільства. Бачив у планах Держкіно, що Марина Врода (2011‑го здобула "Золоту пальмову гілку" в Каннах. "ГПУ") нарешті почне працювати над повнометражною картиною. Її "Степне" це будуть історії з життя українського села. Про світ наших батьків, нашого дитинства, чудовий і страшний. Марина талановита. Врода знає в кіно якісь ноти, які інші режисери не використовують. Вміє щоразу дивувати. Взагалі чекаю на молодого митця, який усе змінить.

 Культура та інформація те, чим я зараз займаюсь за кордоном, каже Сергій Фоменко, 43 роки, музикант, лідер гурту "Мандри". Маю компанію, що зареєстрована в США, аби не мати ніяких впливів тут. Працюємо над поширенням інформації, яку потрібно світові знати про Україну і культуру зокрема. Кілька місяців організовував у Єльському університеті виставки "Майдан. Україна. Шлях до свободи". На виставці був Свято­слав Вакарчук, відомий американський історик Тімоті Снайдер, інші професори Єля. Провели цікаву дискусію про нашу країну.

Корупція, війна безумовно, проблеми. Але стан культури не менш важливий. Без неї ніколи не побудуємо державу. 15 років женемо банду, але залишаємося в тій самій дупі саме через це. Митці наші працюють, але ж інформація про їхню діяльність так і не доходить до суспільства. Медіапростір у нас ще більш агресивно кацапський, ніж був. В ефірі суцільна російська попса. Ми ще не вибороли ніякої незалежності. Ми тільки здобули право на цю боротьбу.

посмотреть на Gazeta.ua