"Під Іловайськом загинуло близько тисячі. Говорити про 108 — це знущання"

"Під Іловайськом загинуло близько тисячі. Говорити про 108 — це знущання"

Gazeta.ua

Полтавець 25-річний Юліан Матвійчук іздобровольчого полку "Азов" брав участь уштурмі Іловайська наДонеччині. "Азов" встиг ви­йти звідти дозахоплення міста російськими військовими. Під час штурму провів там дві доби. Наочах чоловіка загинули троє побратимів. Каже, досі сниться, яквони помирають.

 Моє військове життя розділилося надва етапи: доІловайська тапісля. Дотих подій всі ще вірили вантитерористичну операцію. Але коли росіяни нахабно прийшли, нам розвиднілося це війна. Іловайськ найстрашніше, щобуло вмоєму житті. Ми тричі намагалися його взяти. Під час першого штурму загинув Микола Березовий (чоловік журналістки, радника міністра внутрішніх справ Тетяни Чорновол. "ГПУ"). Нас обстріляли вполі. Він лежав натраві істікав кров'ю. Пам'ятаю його бліде обличчя, коли принесли вукриття. Намагалися залатати дірку внозі, табуло пізно. Тільки шепотів: "Нога, нога".

Коли потрапили вмісто, намоїх очах товариш стрибнув награнату так урятував решту. Ще одному прострелили око. Спогади про це весь час лізуть уголову.

Дуже важко після того пекла залишитися собою. Багато хлопців заговорили, щосвоє майбутнє уявляють уролі найманців.

18серпня українські військові увійшли вІловайськ стратегічно важливе місто. Контроль над ним дозволивби заблокувати сепаратистів уДонецьку. 2324серпня натериторію України зайшли регулярні російські війська. Українські сили опинилися воточенні. Терористи заявили, щоготові випустити їх. Коли військові почали колонами виходити зміста, їх розстріляли. Заданими Міноборони, під Іловайськом загинули 108 українських бійців, сотні отримали поранення чибули захоплені вполон.

 Насправді там загинуло близько тисячі. Говорити про 108 загиблих це знущання, вважає 54-річний Андрій Сенченко, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради попереднього скликання зрозслідування подій під Іловайськом.

 До трагедії призвели неадекватні дії тодішнього міністра оборони Валерія Гелетея іначальника Генштабу Віктора Муженка. Міністр був зайнятий постійними рапортами президенту топро взяття Савур-Могили, топро прапор, який піднято над черговою сільрадою. Уникнути трагедії можна було, якби військові керівники відреагували наінформацію про вторгнення російських військ. Необхідно було або виводити частини зІловайська, поки кільце оточення нестало щільним. Або негайно розблокувати місто, посиливши угруповання. Такерівництво АТО лише дезінформувало частини воточенні про швидку підмогу. Спроба прорвати блокаду була запізною. Українські сили зазнали великих втрат, чисельність яких вМіноборони іГенштабі приховують.

посмотреть на Gazeta.ua