"Кожному солдату планується надіслати пару онуч"

"Кожному солдату планується надіслати пару онуч"

Gazeta.ua

"Зараз наближається велике йрадісне для всього світу свято Різдва Христового, писала російськомовна газета "Киевская мысль" напередодні нового, 1915-го року. Увсіх родинах ідуть передсвяткові приготування, всі хочуть потішити своїх рідних, близьких різдвяним подарунком. Тозгадаймо вце величне свято про найближчих ідорогих нам братів-воїнів, які проливають занас кров, які зараз серед ужасів війни далеко від своїх родин. Потішимо їх, чим можемо. Нагадаймо їм своїми скромними дарами, щоми завжди зними. Теплими речами зігріємо їх тіло, аувагою оживимо дух!"

Щоденний часопис "Киевская мысль" виходив з1906року. Наклад сягав 70тис. примірників. Видавець власник друкарні Рудольф Лубківський, йому допомагав фінансово-цукровий магнат, землевласник Лев Бродський.

Улітку 1914-го Російська імперія вступила увійну, яку згодом назвуть Першою світовою. Докінця року їїармія успішно просувалася наЗахід. ВАвстро-Угорщини відвоювали "исконно русские земли" Галичину, Закарпаття таБуковину. Упередноворічних числах "Киевской мысли" немає традиційних привітань іпобажань. Більшість матеріалів присвячені звітам ізмісць боїв.

"В ці дні тут стоїть надзвичайна погода, ­йшлося урубриці "Звійни". Дотакої степені тепло іясно, щовіриться вблизькість Різдва. Воістину сирітська зима, ідай Бог, щоб це тепло продовжилося ідальше. Але кажуть, щосправжня зима послужилаби нашим союзником навійні, так якдля німців це булоби увсіх відношеннях смертельно. Нетак через незвичні холоди, якчерез бездоріжжя. Хочеться максимально злитися зтими, щостворюють історію іможливо нову географію. Некажу про офіцерів, але йсолдати нинішні нелише замоїм спостереженням, але іповідгуках зовсім інші солдати. Вони прекрасно розбираються впитаннях, які раніше були їм недоступні. Вони нелише розуміють, щоза ворог перед ними, але йчому він ворог".

У кожній поліцейській дільниці Києва їх тоді було вісім влаштували пункт зізбору допомоги для поранених вояків. Тепла погода сприяла, жителі міста масово зносили туди свої речі. Напочатку грудня пункт Двірцевої дільниці, щомістився уМаріїнському палаці, відвідав міський голова Іполит Дьяков. Приніс придбані коштом чорногорських княгинь Анастасії таМіліци Негош-Петровіч подушки, матраци, книжки, цукор, мило, тютюн. Їх повантажили наавтомобіль іповезли вякийсь ізлазаретів.

Також влаштували поквартирний збір допомоги. "Киевская мысль" закликала: "Старий Київ праматір усіх міст нараховує багато сотень тисяч мешканців. Серед цієї кількості безперечно знайдеться величезна кількість сімей, уяких цей добрий почин викличе бажання висловити свою вдячність нашому доблесному воїну. Ззібраних речей міський комітет організує посилку вармію наРіздво. Кожному солдату планується послати комплект теплого одягу жилет, шолом, пару рукавиць, пару онуч іпакет зрізними дрібницями пачка тютюну, кусок мила, пакет чаю іцукру, гребінь, дерев'яна ложка".

Хто хотів лишити пожертву, повинен був вивісити надверях свого помешкання відповідне оголошення. "Зборщики" студенти йгімназисти брали речі або кошти наїх придбання. Видавали квитанції. Докінця грудня зібрали 100 великих ящиків.

Про культурне життя Києва газета мовчить. Повідомляє лише, щовМоскві звеликим успіхом пройшов концерт співачки Марії Оленіної-д'Альгейм під назвою "Народності Війна Самітник Молитва". Аще цитує листа невідомого читача: "Унас багато говорять натему війни імистецтва. І, здається, всі визнають, щойпід час війни воно має право інавіть повинне існувати. Справжнє мистецтво укріпляє іочищує душу. Яку цілющу силу воно має, говорять хочаби концерти влазаретах. Лікарі запевняють, щона другий день після концертів помітно покращується самопочуття хворих".

Навесні почалися перші поразки російських військ. Армія була змушена відступати. Запал ­серед населення втилу спав. Росія була змушена зосередитися навнутрішніх проблемах. 1917‑го вдержаві відбулися дві революції. Наступного року "Киевская мысль", щовідкрито підтримувала імператора, перестала виходити. Їїприміщення навул.Фундуклеївській тепер вул.Богдана Хмельницького зайняла редакція газети "Київський комуніст".

"Приймайте щодня два драже "Тироїдин Бюті", іваша талія залишиться маленькою"

"Скоро Різдво! Свята мають бути веселими, якщо ви вирішили придбати для себе чина подарунок грамофон або патефон", закликала реклама вчасописі "Киевская мысль" загрудень 1914року. Торговий дім "Полякин исыновья" розташовувався наХрещатику, 53. Патефони тут коштували від 10 до90руб., грам­платівки 60 коп. Також можна було придбати піаніно, гітари, мандоліни, балалайки таінші музичні інструменти. Можлива розстрочка воплаті. Середня зарплата робітника вРосійській імперії становила тоді близько 40руб.

Попри війну, реклама втогочасному кожному номері газети займає останню сторінку. Зцих оголошень ми дізнаємося, щочерез дорогу від магазину Полякіна, наХрещатику,50 можна було взяти напрокат піа­ніно. Їх пропонувала фірма "Шустер иКо". Ближче доДніпра, у"Гранд-готелі" наХрещатику, 22 брати Альшванги продавали пальта "демісезонні занглійських матеріалів найновіших фасонів".

З технічних новинок кияни могли купити "травокосилки" вмагазині Дехтєрьова натомуж Хрещатику татриколісні вантажівки феномобілі, привезені зСанкт-Петербурга. Аби діти неросли рахітами, торгова марка "Два карлика" пропонувала препарат "Біомальц" зБерліна. Упаковка коштувала 1руб. 80 коп. На30 коп. менше просили засвічки від геморою "Проктоль-Пель" вітчизняного виробництва. Мило доктора Обермейєра мало врятувати від веснянок, корости, лишаїв івугрів.

"Бережіться, судариня! Ви починаєте товстіти, атовстіти значить, старіти. Приймайте щодня два драже "Тироїдин Бюті", іваша талія залишиться маленькою, якбула, або стане такою", закликала реклама. Ціна флакона на50 драже 4руб. 50 коп. Також пропонували кавказький натуральний коньяк, мінеральну воду "Боржом" іамериканську вівсяну кашу "Геркулес". "Остерігайтеся підробок, шкідливих для здоров'я!!!" попереджали воголошенні "Геркулесу".

Вартість квасолі зачотири місяці зросла вдвічі

"Куй залізо, поки гаряче", такий принцип взяли собі задевіз київські торговці наприкінці 1914‑го. Якщо всерпні, допочатку Першої світової війни, десяток яєць коштував 20 коп., тоугрудні 35коп. набазарі іще дорожче вмагазинах. Вартість фунта близько 0,45кг квасолі зросла з5 до12 коп., сушених груш із15 до30 коп.

"Все це говорить про явне прагнення торгашів скористатися тяжкими часами, нелише створити свій добробут, але йхижацьки збагатитися", писала газета "Киевская мысль" 22грудня 1914року. Головними винуватцями зросту цін журналісти називали спекулянтів.

"Основна маса яєць доставляється вКиїв знавколишніх сіл незалізницею, щоможе відбитися націні, апідводами, пояснював часопис устатті "УКиєві подорожчало життя". Перекупники платять селянам ціну намісці ісамі довозять товар уКиїв. Населян, які хочуть довезти товар доКиєва самотужки, чекають ряд застав. Там їх зупиняють перекупники, торгуються таскуповують товар. Усе це створило явно штучну ціну наяйця. Якщо селянин навіть проскочить заставу, товін вже попереджений про ціну вКиєві перекупником і,приїхавши набазар, ставить ще вищу ціну".

посмотреть на Gazeta.ua