"Роблю свято з будь-якої ролі"

"Роблю свято з будь-якої ролі"

Gazeta.ua

Понад 35років народний артист України 59-річний Василь Мазур працює устоличному театрі ім.Франка.

Вас знають якмайстра епізодів. Іхоча граєте колоритних героїв, чине образливо, щоголовні ролі дістаються іншим?

 Не зациклююся націй думці йроблю збудь-якої ролі свято, каже Василь Степанович. Після армії, 1980 року, життя привело мене втеатр імені Франка. ­Мибули молоді, весь час кудись поспішали. Знаменита ж артистка Наталія Ужвій після спектаклю любила пройти втеатральне кафе, випити каву зконьяком. Робила зцього ритуал, свято. Ізавжди дивувалася молоді, куди ви квапитеся, аподивитися одне одному вочі, всенсі, розслабитися, поспілкуватися.

Ви нераз отримували театральну нагороду "Київська Пектораль". Заякі ролі?

 За роль кума в"Ста тисячах" Івана Карпенка-Карого. Якось тоді склалося внас ізБогданом Бенюком партнерство, порозуміння, грали вкайф. Ще заСтупай-Ступаненка в"Патетичній сонаті" Миколи Куліша. Роль вікова, але яобходився без гриму. Може, тому щовінституті неходив налекції згриму. Ну,йдорога мені "Пектораль" за"Снами по"Кобзарю", деми показали іншого Шевченка.

Зараз ви обличчя популярної торгівельної марки, зісвятковим іміджем іпозитивною рекламою. Фраза "Асвято де?" стала народною. Вам близький образ компанійського, життєрадісного Свиридовича?

 Для актора завжди залишається важливим стан творчої свободи, пошук івідкриття нового. Мені подобається герой, якого граю Свиридович, іпевним чином ототожнюю себе зним. Після виходу наекран рекламного ролика "Малинівка" люди впізнають, підходять іпочинають спілкуватися ніби зпароля "Асвято де?". Причому завжди зусмішкою. Мені подобається зрозумілий, позитивний настрій марки. Щиро вважаю, щонам усім бракує того чистого ставлення дожиття, коли застолом здомашньою їжею зібралися близькі тарідні це вже свято.

Я народився івиріс наЗахідній Україні, багатій наріздвяні традиції. Був старшим онуком ізбирав дітвору. Ми разом йшли породичах іколядували поповній програмі, зусіма обрядами, вкостюмах. Йшли навіть дотих, зким посварилися ікрига встосунках танула. Зараз унашому театрі єпрекрасна традиція який спектакль негралиб, виходимо йколядуємо. Іось упродовж шести років зал встає іпідхоплює.

Ще одне свято подарувала мені навсе життя бабуся. Навесні, яктільки з'являлася перша молода цибулька, вона робила зелений салат зісвіжим сиром, сметаною ізбирала всю сім'ю. Ось це для мене смак свята.

посмотреть на Gazeta.ua