Іван Ковальчук заморив бабу голодом

Gazeta.ua

 Тітка Тамара місяць сиділа укладовці. Руки іноги зв'язані, наобличчі хустка. Міліціонери якзайшли туди, товже була мертва, миші їїобгризли. Експерти сказали, щопомерла від голоду, каже 56-річний Григорій Мацкевич, голова села Любиковичі Сарненського району наРівненщині. Його односельчанку 77-річну Тамару Ковальчук заморив голодом їїонук 30-річний Іван.

12листопада Тамара Онуфріївна отримала пенсію.

 Іван попросив нагорілку, вона недала, продовжує Григорій Васильович. Товін зв'язав їй руки йноги, заткнув рота хусткою ізакрив укладовці. Забрав 900 гривень, купив умагазині горілки йцигарок. Надругий день доних прийшла соціальний працівник. Іван казав, щобаба поїхала доплемінників усусідній район. Через тиждень вона прийшла другий раз, хата назамку була. Втретє все теж було закрито, собака нацепу здох від голоду. Тоді вже япішов подивитися. Хата, сараї ілітня кухня були назамках. Узагороді кричать чотири качки ітри курки, кицька нявчить. Япішов доТамариної сестри, поїхали поплемінниках. Тітки вних небуло.

6грудня доЛюбиковичів приїхав 32-річний Ігор Ковальчук, другий онук Тамари Онуфріївни.

 Пішли передивилися їїречі. Всі куртки висіли навішаках. Ігор дивувався: куди баба ділася, невже Іван десь улісі закопав? Їїсестра ще тиждень птицю доглядала, а­13-го приїхали міліціонери ізайшли вкомору.

Тогож дня Івана Ковальчука затримали всусідньому селі Глушиця. Він зізнався, щозакрив бабу ізабрав її17тис. грн, які та збирала насмерть. 15грудня жінку похо­вали.

Тамара Ковальчук усе життя прожила вЛюбиковичах. Працювала ланковою вколгоспі. Вийшла заміж, 1958-го народила сина Леоніда. Виховувала сама,бочоловік покинув. Син одружився, виїхав усусіднє село, мав синів Івана й­Ігоря.

 Льоня був дисциплінований, опікувався матір'ю. У46років помер від раку, каже голова. Заним померла йневістка. Якбатьки повмирали, Ігор зІваном запили, навіть батареї зхати пропили. Баба переймалася ними, одяг івзуття купляла. Ячасто зустрічав їїпо дорозі, йшла доних. Грошей наавтобус шкодувала, казала: "Пішки дойду, гроші внукам треба".

У Любиковичах Тамара Онуфріївна жила сама.

 У неї така дерев'яна хатка надві кімнатки, єсіни, літня кухня ісарайчик. Сама доглядала завсім, город мала. Онуки нечасто їздили, хіба погроші. Іван непрацював, тобаба йому йцигарки купляла. Любила поселу прогулятися, газетку вдома почитати. Обходила себе, їсти варила.

посмотреть на Gazeta.ua